Безнапасний, -а, -е. Не знающій горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині.
Довгові́к, -ка, м. Долговѣчный, многолѣтній. Дуб-довговік.
Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. . 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Я нікого не забив, бо сам душу маю. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едло, та усі зілля забиває. 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Забили їх у диби. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. 12) — па́мороки. Cм. Памороки.
Лі́то, -та, с. 1) Лѣто. Літо на зіму робить. Летить літо як на крилах. Я дав би дві зіми за одно літо. у-літі, у-літку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Скинеш оком по тому степу, що колись у-літку пишною травою зеленів. . 2) мн. Лѣта, годы. Пішли мої літа, як вітри круг світа. Уживай світа, поки служать літа. Не зазнала я роскоші, — вже й літа минають. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. Там десь милий чорнобривий по полю гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю. Не мав од рода той царь до своїх старих літ дітей. Довелось їй на старости літах збідніти. Меншая сестра літ не доросла. Донка єдина була в його літ дванадцяти. Кохала козаченька два літі, — сама зосталася у світі. дійти літ. Вырости. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. hа літа. Лѣтами, по лѣтамъ. В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих. на літі (бути). Быть взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. з літ вийти (кому́). Быть уже не въ тѣхъ лѣтахъ, когда... Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. 3) Сѣмя самца. Корова бере літо від бугая. Ум. літечко, літко. Любив же я дівчиноньку та не літечко — два. ...Літечко моє святе минуло хмарою. Кобис, мамко, осідлала коні вороненькі, може би я та здогонив літа молоденькі. Лишень коні вороненькі ноги утомили, літок моїх молоденьких та не здогонили.
Облесність, -ности, ж. = облесливість.
Обминати, -на́ю, -єш, сов. в. обмину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Обходить, обойти, пропускать, пропустить. Обминає Ганна великі биті шляхи, іде вона ярами та долинами. Кругом тебе живуть воріженьки, та нікуди обминути.
Попишатися, -шаюся, -єшся, гл. Покрасоваться. Не довго ж вона попишалася! так, годочок, або зо два.
Різбарь, -ря, м. Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ.
Татаренко, -ка, м. Татаринъ, сынъ татарина. Гей одсунься, миленька, нехай заб'ю татаренка.
Труночок, -чка, м. Ум. отъ трунок.
