Зумітися, міюся, мієшся, гл.
1) = зуміти. А щоб ти зумілася! у.
2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася.
Надбере́жний, -а, -е. Береговой, набережный.
Неосвітний, -а, -е. Непросвѣщенный. Розвелось письменство між нашим людом неосвітним.
Обжирство, -ва, с. Обжорство.
Обректи, -ся. Cм. обрікати, -ся.
Остигати, -гаю, -єш, сов. в. остигти, -гну, -неш, гл.
1) Остынуть.
2) = остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню.
Погінка, -ки, ж. = погонка. Треба оддати позичку, щоб погінки не було на селі од людей.
Половень, -вня, м. = омшаник.
Скарбівничий, -чого, м. Казначей, кассиръ.
Утрата, -ти, ж.
1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала.
2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати.
3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Ум. утра́тка. Велика втратка на дорогу.
