Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ружан

Ружан, -на, м. ? «Долини мой зеленейкі! орав би-м вас ружанами, сіяв би-м вас червоними».... — Ей, Романе, Романе! та де твої ружане? — «Ей, ружане в полонинці, а червені у липойці.» Гол. І. 171.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЖАН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЖАН"
Австрія́к, -ка, м. Австріецъ. Ото австрияка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
Дзиґа́р, -ра́, м. = Годинник. Чаще въ уменьшит. формѣ: дзиґа́рок (Cм.).
Зарю́мсати, -саю, -єш, гл. = зарюмати.
Змазувати, -зую, -єш, сов. в. вмазати, -жу, -жеш, гл. Смазывать, смазать. Чоботи здорові і добре змазані. МВ. І. 115.
Накі́льчитися Cм. накільчуватися.
Наскладати, -да́ю, -єш, гл. Сложить много. Желех.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Прошухлювати, -люю, -єш, гл. Промѣнять. Ти десь прошухлюєш коняку оцю. Н. Вол. у.
Феса, -си, ж. Феска. На голові.... турецька феса. Морд. Пл. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЖАН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.