Буць, -ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця.
Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются.
Закав'Я́дити, -дило, гл. безл. Затошнить. Гадяч. у.
За́рва, -ви, ж. Обрывъ, глыба земли.
За́смажка, -ки, ж. Жиръ, пережаренный съ мукой для заправки кушанья.
Лучкова́тий, -а, -е. Дугообразный. — кінь. Лошадь съ вогнутой спиной.
Подерти, -ру́, -ре́ш, гл.
1) Порвать, изорвать. Зіма!.. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти.
2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло.
Пороздушувати, -шую, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Порозсерджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Разсердиться (о многихъ).
Ремсть, -ти, ж. = ремст. Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста.
