Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нажива

Нажи́ва, -ви, ж. Пожива. У нашому селі е нажива старшині. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 488.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЖИВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЖИВА"
Ватрак, -ка, м. Кухонный очагъ на дворѣ. Желех.
Зго́дом нар. Спустя нѣкоторое время, погодя. Коли трохи згодом дзвонок — дзелень! дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Зобачення, -ня, с. Свиданіе. Желех.
Крянути, -ну, -неш, гл. Ударить. Вх. Зн. 30.  
Мерга́снути, -сну, -неш, гл. Стемнѣть, сдѣлаться пасмурнымъ. Вх. Зн. 35.
Мося́жництво, -ва, с. Выдѣлка различныхъ вещей изъ желтой мѣди. Шух. І. 272.
Повіть, -ті, ж. = повітка. Батько був на горищі, мати — в повіті. Сим. 222. Ловіть, хату й новий тин. Мкр. Г. 63.
Позодягати, -га́ю, -єш, гл. Одѣть (многихъ). Він за свої гроші усіх дітей її позодягав. Васильк. у.
Прочинити, -ся. Cм. прочиняти, -ся.
Тверезісічко нар. = тверезісінько. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАЖИВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.