Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диминиці

Ди́миниці, -ць, ж. мн. Родъ опухоли.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМИНИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМИНИЦІ"
Аврю́шник, -ка, м. Барашекъ-ягненокъ, годный въ будущемъ на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте. Мнж. 175.
Бородиця, -ці, ж. То-же, что и богородиця, капюшонъ, пришитый къ верхней одеждѣ. Гол. Од. 36.
Викот, -ту, м. Вырѣзка, выемка (для воротника напр., въ одеждѣ). Аф. 330.
Грудо́к, -дка́, м. Ум. отъ груд.
Закро́влений, -а, -е. Окровавленный. Була дуже закровлена — ввесь вид у неї був у крові. Новомоск. у.
Незнайомий, -а, -е. Незнакомый, неизвѣстный.
Облатування, -ня, с. Чинка чьей-либо одежды.  
Озьмінь = узьмінь. Козелец. у. Слов. Д. Эварн.
Пробуркувати, -кую, -єш, сов. в. пробуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.
Указати Cм. указувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМИНИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.