Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дихавиця

Дихави́ця, -ці, ж. 1) Удушье, одышка. 2) Запалъ у лошадей. 3) Болотистое мѣсто. Вх. Лем. 410.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИХАВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИХАВИЦЯ"
Гарука, -ки, об. Сварливый человѣкъ. Вх. Зн. 9.
Дриста́ти, -щу́, -щеш, гл. Страдать поносомъ.
Кулачок, -чка, м. Ум. отъ кулак.
Лабуззя, -зя, с. соб. = лабуз і.
Незлагідний, -а, -е. Неуживчивый, сварливый.
Пацитися, -цюся, -цишся, гл. О свиньѣ: пороситься. Свиня пациться. Вх. Пч. II. 7.
Птиця, -ці, ж. = птах. Не всі старі птиці високо літають. посл. ум. пти́чка, пти́чечка. Употребл. какъ ласкат. слово. Пані моя, пані моя, пані влюбленая, моє серденько, моя птичечко. Мет. 122.
Росплутати, -ся. Cм. росплутувати, -ся.
Селючка, -ки, ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25.
Сущик, -ка, м. Сухой баранокъ. Сим. 96. Св. Л. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИХАВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.