Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дик

Дик, -ка, м. Дикій кабанъ. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИК"
Бацькати, -каю, -єш, гл. Толкать, тыкать. Желех.
Вищик, -ка, м. Родъ клейма въ видѣ вырѣзки на ухѣ овцы. Черк. у. Екатер. г. Мнж. 182.
Гаремний, -а, -е. Гаремный. Гаремна неволя. К. ПС. 46.
Глитнути, -тну, -неш, гл. Однокр. отъ глитати. Глотнуть.
Дойо́к, -йка́, м. = дійка 1. Шух. І. 193, 194.
Жига́ло, -ла, с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече житло, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. жигальце.
Печалитися, -люся, -лишся, гл. Печалиться = журиться. Грин. III. 390. Чуб. V. 305.
Подоходжувати, -джуємо, -єте, гл. = подоходити.
Покохатися, -хаюся, -єшся, гл. Полюбить другъ друга. З сиротою покохалась. Шевч. 361. Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє! А що ж ми покохались на лишечко своє. Мет. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.