Варка, -ки, ж. Рыбья голова.
Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник.
Галушище, -щі, ж. Ув. отъ галушка.
Какаріку! меж. Крикъ пѣтуха. Курить як чорт од какаріку! Летів півень через ріку, казав: какаріку! Cм. кукуріку.
Клопітно нар. Безпокойно, хлопотно; хлопотливо.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Переймом нар. Съ перерывами. Ходив він часом і на Дін, — не що-року, а так, як йому по вигоді... ходив він переймом.
Просина, -ни, ж. Зерно проса.
Ряска, -ки, ж.
1) Водяное растеніе: Lemna minor L. L. triculea L. Ой одбиває од берега щука-риба ряску.
2) Сережка на деревѣ, напр. на орѣшникѣ.
3) = ряса 2.
Шолопати, -паю, -єш, гл.
1) Ѣсть зерна (объ уткать).
2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає.
3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє.
