Волочільник, -ка, м.
1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва.
2) = волочінник.
Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Повинуватити, -чу, -тиш, гл. Обвинить. Він у чому помилиться, — вона себе повинуватить. Усі будете повинувачені до одного.
Посхвачуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Схватиться, вскочить (о многихъ). Побудив усіх, посхвачувались усі.
Ріняк, -ка, м. = рінь.
Сальник, -ка, м. Родъ кушанья. Изрубленная свиная печенка, перемѣшанная съ гречневой кашей и изжаренная въ сальникѣ.
Скаргуватися, -гуюся, -єшся, гл. = скаржитися. Перед Богом вовк скаргувався.
Урубати, -баю, -єш, гл.
1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю.
2) Ранить рубя.
3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати.
Хльоп! меж., выражающее ударъ. А він бабу хльоп в писок. Cм. хляп.
Шепотання, -ня, с. Шепотъ, шептанье.
