Бойовище, -ща, с. Поле битвы.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Маму́нечка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Помовчати, -чу, -чиш, гл. Помолчать. Помовчи, язичку, кашки дам.
Ростворяти, -ряю, -єш, сов. в. роствори́ти, -рю́, -риш, гл. Открывать, открыть. Небеса ростворили.
Тріскання, -ня, с.
1) Трескъ, трещаніе.
2) Растрескиванье.
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.
Черв'як, -ка, м. = червак. Утрапилось черв'яку на віку. посл. ум. черв'ячо́к.
Чоботина, -ни, ж. Сапогъ. У єдні чоботині скаче по долині.
Шлям, -му, м.
1) Илъ, грязь.
2) Мѣхъ.
3) Длинный шовъ въ тулупѣ.
