Виникнути Cм. виникати.
Вихорити, -рю, -риш, гл.
1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі.
Відвага, -ги, ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Де відвага, там щастя.
Гарбарня, -ні, ж. Кожевенный заводъ.
Заволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заволокти́ся, -лочу́ся, -чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. Инший заволочеться з Москви.
Кульчик, -ка, м. Сережка.
Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя.
Паштригувати, -гую, -єш, гл. У портныхъ: метать, сметывать.
Служебка, -ки, ж. Служанка. Коло неї лакеї й служебки ходять. Вона либонь була служебкою біля його Матері, а послі він забрав її за себе. Настя кабашна сама до погреба не одходила, служебку повірну посилала. Ум. служебочка.
Теплісінько нар. Совсѣмъ тепло.
