Вітерник, -ка, м.
1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ.
2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник.
Кітлярчин, -а, -е. Принадлежащій женѣ мѣдника. Cм. кітлярка.
Купанка, -ки, ж. Купанье. Пісчане дно світилося й жовтіло. Те місце дуже гарне було для купанки.
Позрощувати, -щую, -єш, гл. Вырастить (многихъ).
Приїзд, -ду, м.
1) Пріѣздъ.
2) Подъѣздъ. Хата його на горі, та поганий до неї приїзд.
3) Въѣздъ. Згоріло сімнадцять дворів зараз з приїзду. Ум. приїздонько. Все для свекорка та для старенького, та для приїздоньку його.
Різка, -ки, ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. Ой різко, різко гільчаста 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. 4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. 5) Раст. Najas major АН. 6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. 7) мн. Родъ игры. Ум. різочка.
Уражати, -жаю, -єш, сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу.
2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити.
3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим.
4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа.
Усажати, -жаю, -єш, гл. = усаджувати.
Уступ, -пу, м. Вступленіе; входь.
Шкульно нар. = шкулко. Шкульно на його буде, як прийдетьсся годувати й матір.
