Занату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заупрямиться.
Крутіль, -те́лі, ж. Канатный дворъ, крутильня.
Купаловий, -а, -е. Относящійся къ купалу, купальскій. Купалове огнище.
Моло́шничок, -чка, м. Ум. отъ моло́шник.
Невпомку нар. = невпам'ятку.
Омоскалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. омоскалитися, -люся, -лишся, гл. = обмоскалюватися, обмоскалитися. Він омоскалився в школі.
Остюкуватий, -а, -е. Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.
Паляничити, -чу, -чиш, гл. Печь паляниці? Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Так вже його піч спекла, так його паляничить.
Росписка, -ки, ж. Расписка. Ходім у хату роспуску писати. Я не повірю на слові: хай дасть мені росписку, своєю кров'ю написану. Ум. ро́списочка.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
