Горобі́єнько, -ка, м. Ум. отъ горобей.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Зако́пувати, -пую, -єш, сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Нехай в'яне, поки закопають. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати.
Заручи́ти, -ся. Cм. заручати, -ся.
Лебедя 2, -дя́ти, с. Лебеденокъ. Гиля, гиля, лебедята, додому! Горе ж тому лебедеві самому. Там плавала біла ледедонька з маленькими лебедятами. Ум. лебедятко, лебедя́точко.
Повчок, -чка, м. Ум. отъ повк.
Псування, -ня, с. Порча.
Спочнути, -ну, -неш, гл. = спочити. Ой як вона собі сіла та й трошки спочнула.
Усьорбати, -баю, -єш, гл. Хлебнуть, втянуть въ ротъ жидкаго. Брат лиш єдну лижку всьорбав.
Цебрувати, -рую, -єш, гл. Ставить срубъ. Чи я в полі не криниця була, чи я в полі не холодна була? Взяли мене цебрувати, взяли воду виливати.
