Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

толочення

Толочення, -ня, с. Вытаптываніе посѣвовъ, травы.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОЛОЧЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОЛОЧЕННЯ"
Безувірний, -а, -е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. Cм. бузувірний.
Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Зе́льман, -на, м. Родъ гаївки. Kolb. І. 166, 177, 183.
Морови́ця, -ці, ж. Моръ, моровая язва.  
Облесник, -ка, м. Льстецъ.
Паничок, -чка, м. Ум. отъ панич.
Путарайки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum. Вх. Пч. II. 35.
Самокиш, самокиша, -ші, ж. = самокисє. Вх. Зн. 62. Желех.
Стрімголов нар. Стремглавъ, опрометью. Стрімголов було кидається з хати. МВ. І. 46. Крикнула хозяйка з ляку, та стрімголов на двір. Рудч. Ск. II. 59.
Цариночка, -ки, ж. Ум. отъ ца́рина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТОЛОЧЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.