Дудва́, -ви, ж. 1) = дудла. 2) Раст.: a) Conium maculatum L. б) Ghaerophyllum.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Зада́ча, -чі, ж. Задача.
Підстрішшя, -шя, с. = підстріха.
Понасторошуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Наставиться, подняться. Квіточки, як зірочки, понасторошувались.
Похарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = похарчувати.
Путарайки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum.
Розлинутися, -нуся, -нешся, гл. Разлетѣться. Не журися, наша мати, нами, як ми підростем, розлинемося сами.
Роспасати, -саю, -єш, гл. Распоясать.
Хруск, -ку, м. Трескъ, хрустѣніе.