Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. I2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око.
Об'їздити, -джу, -диш, гл. Объѣздить, изъѣздить.
Обрадонька, -ки, ж. Ум. отъ обрада.
Оморочувати, -чую, -єш, сов. в. оморо́чити, -чу, -чиш, гл. = обморочувати, обморочити.
Підрясник, -ка, м. Подрясникъ.
Побляклий, -а, -е. Поблеклый.
Пожинати, -на́ю, -єш, сов. в. пожати, -жну, -жнеш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали.
Поротина, -ни, ж. 1) Клеймо на овцѣ: ухо разрѣзается вдоль до половины. 2) Клеймо на домашней птицѣ: разрѣзъ перепонки между пальцами.
Саламаха, -хи, ж.
1) Кушанье: истолченный чеснокъ съ солью и хлѣбомъ, прибавляютъ еще фасоли.
2) = соломаха. Не журися ти, дівчино, єсть там в полі саламаха, козацькая завертаха.
Уплямити, -млю, -миш, гл. Запятнать. Вплямив усю сорочку.
