Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лютитися

Люти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. = лютувати. Магнат лютився. Мир. ХРВ. 92. Він лютиться, що я не радивсь його. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТИТИСЯ"
Гадючин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
За́віс, -су, м. = круча. Вх. Зн. 18.
Заку́длати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить, запутать (волоса). Заспаний, закудланий. О. 1861. VI. 77.
За́мняток, -тку, м. = зам'ятня. Вх. Зн. 19.
Надря́гнути, -гну, -неш, гл. Высохнуть, просохнуть. Угор.
Попорожніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться пустымъ. Треба збірати швидче кавуни, а то попорожніють: дощу нема, а спека. Волч. у.
Століття, -тя, с. Столѣтіе. К. Кр. 31.
Цівкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о птицѣ білогруд, Cinclus agnaticus). Шух. І. 23.
Шальтатися, -таюся, -єшся, гл. = швандяти. Вх. Лем. 484.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Сим. 136. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Рудч. Ск. І. 213. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Козелец. у. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. Г. Барв. 287. 2) Старикъ. Г. Барв. 93. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Котл. Ен. II. 31. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮТИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.