Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

люляти

Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. Мет. 2. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЛЯТИ"
Бетоніка, -ки, ж. Раст. Betonica officinalis. Вх. Пч. ІІ. 29.
Замога́ти, -га́ю, -єш, сов. в. замогти́, -жу, -жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. Камен. у. 2) Быть въ состояніи.
Застря́мина, -ни, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Вас. 165.
Иржавіти, -вію, -єш, гл. = ржавіти.
Корсет, -ту, м. и корсетка, -ки, ж. = керсет, керсетка. Гол. Од. 22. КС. 1893. V. 282. Плахта ни їй шовкова ...корсет зелений. МВ. ІІ. 77.
Крилаш, -ша, м. Помощникъ рыболовнаго атамана. Левиц. І. Браун. 9.
Нерод, -ду, м. Неурожай. Коли нерод, то й невмолот. Ном. № 7134.
Прислух, -ху, м. Прислушиванье, подслушиванье. МВ. ІІ. 111.
Устодолити, -лю, -лиш, гл. Сдѣлать плохо. Там як устодоле хліб, так задавишся і не проковтнеш, сказано й зажерти не можна. Лебед. у.
Чорноризка, -ки, ж. = черниця. К. ПС. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.