Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

люляти

Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. Мет. 2. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮЛЯТИ"
Варварки, -рок, ж. мн. Родъ уставок. Kolb. І. 49.
Вискрипувати, -пую, -єш, гл. Поскрипывать. Ідуть воли, ідуть вози вискрипуючи. Рудч. Чп. 193.
Глуптак, -ка, м. = глупак. Вх. Лем. 404.
Дово́дний, -а, -е. = Довідний.
Задува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заду́ти, -дму́, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати. Макс. (1834), 158.
Качало, -ла, с. Кружекъ деревянный. Желех.
Пачервоточина, -ни, ж. Труха, высыпавшаяся изъ червоточины. Летів горобець через безверхий хлівець, ніс четверик гороху без червотоку, без червоточини, без пачервоточини. Ном. № 6072.
Примережити Cм. примережувати.
Причепитися, -плюся, -пишся, гл. Прицѣпиться; пристать, привязаться. Причепився, як реп'ях. Ном. № 2744. Вона як причепилась до його: «Скажи таки, чоловіче!» Рудч. Ск. І. 208.
Цвірчати, -чу, -чиш, гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.