Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лютити

Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТИТИ"
Гадай-Зілля, -ля, с. = білозор, Parnassia palustris L. ЗЮЗО. І. 130.
Дорі́д, -ро́ду, м. Урожай.
Кватиронька, -ки, ж. Ум. отъ кватира.
Медяни́шний, -а, -е. = медяний.
Порахубитися, -блюся, -бишся, гл. Посчитаться. Полт.
Поросписуватися, -суємося, -єтеся, гл. То-же, что и росписатися, но во множествѣ.
Потиженно нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно. Кв.
Теслярувати, -ру́ю, -єш, гл. = теслювати.
Черевина, -ни, ж. = черево. Живіт мене болить, на піч мене пустіть, на сому середину загріти черевину. Шух. І. 97.  
Чередниця, -ці, ж. Пастушка (при череді́). Щог. В. 88. Ум. чередничка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.