Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

люто

Лю́то нар. Свирѣпо, жестоко, люто, звѣрски. Люто помордовано! — О злая доле! за що ти мене так люто караєш? Стор. II. 269.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТО"
Авто́ґраф, -фа, м. Автографъ. В автоґрафі моєму не знайшлось фалшованої приписки. К. X. ІІ. 31.
Бар, -ру, м. Мокрое мѣсто между холмами. Вх. Зн. І.
Видимати, -маю, -єш, сов. в. видути, -дму, -меш, гл. Выдувать, выдуть. Аф. 328. Тії дудочки видимають із скла бульбашку. Дещо.
Домолоти́ти Cм. домолочувати.
Іговник, -ка, м. Игольникъ. Шух. І. 284, 154.
Образливість, -вости, ж. 1) Оскорбительность. 2) Обидчивость.
Пантохвель, -ля, м. Туфля. Такий чистий, як жидівський пантохвель. Ном. № 11272.
Прилатати Cм. прилатувати.
Утирало, -ла, с. Полотенце. Вх. Зн. 74.
Хвест, -та, м. Пиръ, празднество. Купно тут собрані, на хвест сей созвані священники з попадями, бакаляри з співаками. Гол. II. 496.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.