Гайнувати, -ную, -єш, гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. 3) Производить безпорядокъ. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом.
Дне́шній, -я, -є. Сегодняшній.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ.
Звіри́нка, -ки, ж. Ум. отъ звірина.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. (1834), 15.
Иржавина, -ни, ж. Мѣсто со ржавой водой. Отам на луках та є иржавини, то тим і трава иржава, неїдома.
Люзува́тися, -зуюся, -єшся, гл. Разшатываться, ослабѣвать въ связи, въ прочности.
Плоскінь, -коні, ж. Дергань, замашка, мужскіе стебли конопли. Вибрала плоскінь. Тіпає плоскінь. Умер уже тоді, як плосконі брали.
Податковий, -а, -е. Податной.
Пробуркати, -ся. Cм. пробуркувати, -ся.
