Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

люсувати

Люсува́ти, -сую, -єш, гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮСУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮСУВАТИ"
Дієписа́ння, -ня, с. = Дієпись.
Ло́дарь, -ря, м. и пр. = ледарь и пр.
Нахрякати, -каю, -єш, гл. = нахаркати.
Неборейко, -ка, Ум. отъ небір.
Ожеребитися, -блюся, -бишся, гл. Ожеребиться, родить (о кобылахъ).
Осиротілий, -а, -е. Осиротѣлый. Левиц. І. 404.
Полоник, -ка, м. 1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. І. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. 2) Головастикъ.
Присухий, -а, -е. Суховатый. Вх. Уг. 263.
Скарбний, -а, -е. = скарбовий.
Узапліш нар. Заклинивши. Набий сокиру на топорисько взапліш. 2) Сплошь. Мороз іде вісім день взапліш.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮСУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.