Гу́сла и гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Канати, -ня́ю, -єш, гл. Гибнуть. Люде мруть, капають в тюрмах голі, босі.
Каторга, -ги, ж.
1) Гребное турецкое судно, галера. Подай нам, Господи, із неба дрібен дощик, а знизу буйний вітер! хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги. Бо як стане Чорнеє море согравати, то не знатиме отець, либонь мати, у которій каторзі (невольника) шукати: чи у пристані Козловської, чи у городі Царьграді на базарі. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької, з каторги бусурменської на тихі води, на ясні зорі.
2) Каторга, каторжныя работы. Живцем на вічну каторгу завдав.
Наголо́шувати, -шую, -єш, сов. в. наголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Провозглашать, провозгласить. Як би я знав, то наголосив би тебе дохтором на сході. 2) Дѣлать, сдѣлать удареніе въ словѣ. 3) Только въ сов. в. Навопить, напричитывать. Наголосила повну голову.
Омервитися, -жуся, -зишся, гл. Сдѣлаться мерзкимъ.
Осаднити, -ню́, -ниш, гл. — коня. Натереть лошади сѣдломъ или хомутомъ рану. Осаднений кінь.
Первопідстава, -ви, ж. Первое основаніе, базисъ.
Рукодіяння, -ня, с. = рукодія. Нема в світі, як свого рукодіяння чи полотно, чи свита: носитиметься не знать докіль.
Смердюх, -ха, м. Насѣк. Geocoris.
Спідничка, -ки, ж. Ум. отъ спідниця.
