Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Валиво, -ва, с. Корыто.
Володарство, -ва, с.
1) Владычество.
2) Владѣніе.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ.
Лип'я́нка, -ки, ж. Порода грибовъ.
Му́рзатися, -заюся, -єшся, гл. Пачкаться, мараться, муслиться. Їж, та не мурзайся.
Отчизна, -ни, ж.
1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади.
2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою.
Свічарня, -ні, ж.
1) Подсвѣчникъ ? З голови буде лихтарня, з очей буде свічарня.
2) Свѣчной заводъ.
Убожество, -ва, с. Убожество, бѣдность. Я твоє багацтво переживу, а ти мого вбожества не переживеш.
Цабанити, -ню, -ниш, гл. 1) Поднимать. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. 3) Бранить, ругать. .
