Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

малярівна
малярка
малярня
малярство
малярський
малярувати
малярчук
маляса
малясковий
малятко
мама
мамай
мамалиґа
мамин
мамій
мамка
мамкати
мамкувати
мамонька
мамочка
мамрати
мамсик
мамула
мамулити
мамун
мамуна
мамунечка
мамунка
мамуня
мамусенька
мамусечка
мамуся
мамця
мамчин
мамчити
мамчич
мана
манастирище
манастирський
манастирь
манатка
манаття
манахвейка
мандебурка
мандебуряник
мандель
манджак
манджати
мандра
мандри
мандрика
мандрівець
мандрівка
мандрівний
мандрівочка
мандрівський
мандрування
мандрувати
мандрьоха
манити
манівець
маніжити
маніжитися
манір
маніра
маніритися
манірний
манісінький
манія
манливий
манна
манок
маноцівник
манта
мантачити
мантачка
мантиляти
мантити
мантули
мантулити
мантулки
мантяр
манурія
манути
манутися
манушечка
манушка
манька
манько
манькут
манюній
маняк
манячити
мапа
мара
маранча
мараст
марвавкати
марга
марево
марена
марець
маржина
мари
марина
марити
маритися
маришка
марище
марім'ята
маркітний
маркітно
маркота
мармазинка
мармиза
мармор
марморовий
мармос
мармотати
мармуза
Біжний, -а, -е. . біжний кінець невода Та сторона невода, которую забрасываютъ, заводятъ. Черном.
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Забо́рка, -ки, ж. під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи. КС. 1893. XII. 447.
Заку́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. заку́татися, -таюся, -єшся, гл. Закутываться, закутаться.  
Китайка, -ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
Сьогобічний, сьогобо́чний, -а, -е. , —ній, -я, -є. По сю сторону рѣки. Московщина обладувала Україною сьогобочньою. МВ. І. 137.
Ускок, -ку, м. Каскадъ на рѣкѣ. Шух. І. 316.
Учинятися, -няюся, -єшся, сов. в. учинитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣдаться. Вчинилася бондарочка п'яна і глуха. Гол. І так воно с;:оро якось теє вчинилось. Сим. 228. Великий гріх учинився. Грин. ІІІ. 666. Чом же сим людям не вчинитись би тихими, незнаними історії героями добра людського? К. (О. 1862. ІІІ. 23). 2) Совершаться, совершиться, происходить, произойти. Ще одно тільки місце зостається, де його погибель вчиниться. Рудч. Ск. І. 135. 3) Только сов. в.? Вырости. Вчинилася густа та висока лоза. Конст. у. 4) Заквашиваться, закваситься. Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься. Рудч. Ск. І. 137.
Ходильниці, -ниць, ж. мн. = хідлі = ходилиці. Вх. Зн. 76.
Цукор, -кру, м. см. цукар.
Нас спонсорують: