Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

малярівна
малярка
малярня
малярство
малярський
малярувати
малярчук
маляса
малясковий
малятко
мама
мамай
мамалиґа
мамин
мамій
мамка
мамкати
мамкувати
мамонька
мамочка
мамрати
мамсик
мамула
мамулити
мамун
мамуна
мамунечка
мамунка
мамуня
мамусенька
мамусечка
мамуся
мамця
мамчин
мамчити
мамчич
мана
манастирище
манастирський
манастирь
манатка
манаття
манахвейка
мандебурка
мандебуряник
мандель
манджак
манджати
мандра
мандри
мандрика
мандрівець
мандрівка
мандрівний
мандрівочка
мандрівський
мандрування
мандрувати
мандрьоха
манити
манівець
маніжити
маніжитися
манір
маніра
маніритися
манірний
манісінький
манія
манливий
манна
манок
маноцівник
манта
мантачити
мантачка
мантиляти
мантити
мантули
мантулити
мантулки
мантяр
манурія
манути
манутися
манушечка
манушка
манька
манько
манькут
манюній
маняк
манячити
мапа
мара
маранча
мараст
марвавкати
марга
марево
марена
марець
маржина
мари
марина
марити
маритися
маришка
марище
марім'ята
маркітний
маркітно
маркота
мармазинка
мармиза
мармор
марморовий
мармос
мармотати
мармуза
Басан, -ну, м. Обшивка около платья. Поняв собі дівку туркеню-чужоземку, у зеленій сукні з білими баса нами. Лукаш. 45.
Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Гав III, -ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.).
Гря́кати, -каю, -єш, гл. = Грюкати.
Кокотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891.
Нава́льний, -а, -е. 1) Стремительный, порывистый. 2) — зіма́. Снѣжная зима. Лебед. и Н. Вол. у.
Перехибнутися, -нуся, -нешся, гл. Потерявъ равновѣсіе, упасть. Желех.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Екатер. у. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного. Чуб. II. 543.
Упісля нар. Послѣ. На ярмарки я тільки замолоду ходив, а опісля покинув. КС. 1882. XII. 485.
Урекливий, -а, -е. = урічливий. Чи підеш ти в таночок, не становись край Дунаю, бо то річка врекливая, врече тебе й косу твою. Мил. 50.
Нас спонсорують: