Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

малярівна
малярка
малярня
малярство
малярський
малярувати
малярчук
маляса
малясковий
малятко
мама
мамай
мамалиґа
мамин
мамій
мамка
мамкати
мамкувати
мамонька
мамочка
мамрати
мамсик
мамула
мамулити
мамун
мамуна
мамунечка
мамунка
мамуня
мамусенька
мамусечка
мамуся
мамця
мамчин
мамчити
мамчич
мана
манастирище
манастирський
манастирь
манатка
манаття
манахвейка
мандебурка
мандебуряник
мандель
манджак
манджати
мандра
мандри
мандрика
мандрівець
мандрівка
мандрівний
мандрівочка
мандрівський
мандрування
мандрувати
мандрьоха
манити
манівець
маніжити
маніжитися
манір
маніра
маніритися
манірний
манісінький
манія
манливий
манна
манок
маноцівник
манта
мантачити
мантачка
мантиляти
мантити
мантули
мантулити
мантулки
мантяр
манурія
манути
манутися
манушечка
манушка
манька
манько
манькут
манюній
маняк
манячити
мапа
мара
маранча
мараст
марвавкати
марга
марево
марена
марець
маржина
мари
марина
марити
маритися
маришка
марище
марім'ята
маркітний
маркітно
маркота
мармазинка
мармиза
мармор
марморовий
мармос
мармотати
мармуза
Велемудро нар. Весьма мудро.
Вистьобати, -баю, -єш, гл. Выстегать.
Возярка, -ки, ж. = возирка. Вх. Лем. 400.
Зшивати, -ва́ю, -єш, сов. в. зши́ти, зши́ю, зшиєш, гл. Сшивать, сшить. Зшивали лантухи на сухарі. Стор. МПр. 126.
Нешеретований, -а, -е. 1) О зернѣ: не очищенный отъ шелухи передъ помоломъ. 2) нешерето́вана шля́хта. Захудалая, обѣднѣвшая, необразованная шляхта. Пан Кулінський був собі шляхтич з тієї дрібної нешеретованої шляхти, що крізь щаблі вилітає. Св. Л. 275.
Оцвісти Cм. оцвітати.
Рядовий, -а, -е. 1) Обычный, обыкновенный. 2) Рядовой. Рядовий козак його доганяє. КС. 1884. І. 37. Ой ви, сотники і полковники і козаки рядовії. КС. 1882. ХП. 513. 3) Очередной, слѣдующій по порядку. Рядову чарку піднести. Наламала паляниці, рядову підносить. Мкр. Н. 16. 4) = рядняний. Ой посажу я дітей у рядову торбину. Чуб. V. 860.
Удання, -ня, с. 1) Удача. 2) Способность. Сила на уданню належить. Ном. № 1051.
Удовбувати, -бую, -єш, сов. в. удовба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Вдалбливать, вдолбить.
Шкітильгати, -га́ю, -єш, гл. = шкитильгати.
Нас спонсорують: