Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

митіль
митний
митник
митниця
мито
митра
митрополит
митусь
митутя
мить
митьма
мих
михайлик
мицька
мицьковий
мицьковина
мицьо
мичка
миччу
миш
миша
мишак
мишар
мишастенький
мишастий
мишатий
мишатина
мишачий
мишачок
мишва
мишеня
мишина
мишій
мишка
мишкати
мишкувати
мишовій 2
мишодав
мишоїд
мишокрілик
мишолівка
мишоловка
мівний
мід
мідень
мідик
мідиця
мідний
мідниця
мідняк
мідунка
мідушиця
мідь
мідяк
мідяний
мідяниця
мідянка
мідянчик
мідяр
мідярня
мідярство
між
міждо
міз
міздро
міздря
мізерія
мізкатися
мізковня
мізкування
мізкувати
мізок
мізчити
мізька
мізюк
мій
мійсце
мійський
мілина
міліти
мілкий
мілко
мілковеддя
міло
мілоч
міль
мільга
міна
мінджувати
мінити
мінитися
мінливий
міньба
міньма
міняйло
міняк
міняти
мінятися
мір
міра
мірити
мірка
міркований
міркування
міркувати
міркуватися
мірний
мірник
мірницький
мірність
мірно
мірочка
мірошник
мірошниківна
мірошникувати
мірошницький
мірошниченко
мірошничка
міртук
мірчий
Абшитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Давать отставку, увольнять.
Вицяпкати, -каю, -єш, гл. Выцарапать. Такі маєш очка красні: вицяпкала б ті. Гол. II. 822.
Вуспятки, -ток мн = успятки.
Дали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Отдаляться.
Завладі́ти, -ді́ю, -єш, гл. = завладати.  
Кикнути, -кну, -неш, гл. = ґиґнути. Желех.
Лубо́чок, -чка, м. Ум. отъ луб.
Мися́ III, -ся́ти, с. Мышенокъ. Ум. мися́тко. Вх. Лем. 435.
Півторачок, -чка, м. Ум. отъ півторак.
Сверб'ячка, -ки, ж. 1) = сверблячка. Угор. 2) Чесотка, короста. Угорск.
Нас спонсорують: