Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

митіль
митний
митник
митниця
мито
митра
митрополит
митусь
митутя
мить
митьма
мих
михайлик
мицька
мицьковий
мицьковина
мицьо
мичка
миччу
миш
миша
мишак
мишар
мишастенький
мишастий
мишатий
мишатина
мишачий
мишачок
мишва
мишеня
мишина
мишій
мишка
мишкати
мишкувати
мишовій 2
мишодав
мишоїд
мишокрілик
мишолівка
мишоловка
мівний
мід
мідень
мідик
мідиця
мідний
мідниця
мідняк
мідунка
мідушиця
мідь
мідяк
мідяний
мідяниця
мідянка
мідянчик
мідяр
мідярня
мідярство
між
міждо
міз
міздро
міздря
мізерія
мізкатися
мізковня
мізкування
мізкувати
мізок
мізчити
мізька
мізюк
мій
мійсце
мійський
мілина
міліти
мілкий
мілко
мілковеддя
міло
мілоч
міль
мільга
міна
мінджувати
мінити
мінитися
мінливий
міньба
міньма
міняйло
міняк
міняти
мінятися
мір
міра
мірити
мірка
міркований
міркування
міркувати
міркуватися
мірний
мірник
мірницький
мірність
мірно
мірочка
мірошник
мірошниківна
мірошникувати
мірошницький
мірошниченко
мірошничка
міртук
мірчий
Бандурочка, -ки, ж. Ум. отъ бандура.
Грома́донька, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Дністря́нщина, -ни, ж. Мѣстность при Днѣстрѣ.
Обрезклий, -а, -е. Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Одже сз. = отже. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав, одже щебече. Ном. № 7909.
Побайдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Побаклушничать.
Повідач, -ча, м. Разсказчикъ. Ном. № 12871.
Повістяр, -ра, м. Писатель повѣстей, разсказчикъ. З того часу, як зроблено ч Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці. Левиц. І. Слівце од видавництва.
Розгониха, -хи, ж. Та, которая разгоняетъ, — эпитетъ каши, такъ какъ при простомъ крестьянскомъ обѣдѣ послѣ нея встаютъ изъ-за стола. Каша — розгониха наша. Ном. № 12317.
Уміщати, -щаю, -єш, сов. в. умістити, -щу, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Зміев. у. Не вмістити тобі в серці пової науки. К. Досв. 33.
Нас спонсорують: