Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

митіль
митний
митник
митниця
мито
митра
митрополит
митусь
митутя
мить
митьма
мих
михайлик
мицька
мицьковий
мицьковина
мицьо
мичка
миччу
миш
миша
мишак
мишар
мишастенький
мишастий
мишатий
мишатина
мишачий
мишачок
мишва
мишеня
мишина
мишій
мишка
мишкати
мишкувати
мишовій 2
мишодав
мишоїд
мишокрілик
мишолівка
мишоловка
мівний
мід
мідень
мідик
мідиця
мідний
мідниця
мідняк
мідунка
мідушиця
мідь
мідяк
мідяний
мідяниця
мідянка
мідянчик
мідяр
мідярня
мідярство
між
міждо
міз
міздро
міздря
мізерія
мізкатися
мізковня
мізкування
мізкувати
мізок
мізчити
мізька
мізюк
мій
мійсце
мійський
мілина
міліти
мілкий
мілко
мілковеддя
міло
мілоч
міль
мільга
міна
мінджувати
мінити
мінитися
мінливий
міньба
міньма
міняйло
міняк
міняти
мінятися
мір
міра
мірити
мірка
міркований
міркування
міркувати
міркуватися
мірний
мірник
мірницький
мірність
мірно
мірочка
мірошник
мірошниківна
мірошникувати
мірошницький
мірошниченко
мірошничка
міртук
мірчий
Витати, -таю, -єш, гл. Носиться. Нехай душі козацькії в Украйні витають. Шевч. 4.
Гайдамаччина, -ни, ж. = гайдамащина. ЗОЮР. І. 139.
Дев'ятдеся́т, -тьох, чис. Девяносто. О. 1861. XI. 26. КС. 1885. XI. 537. Єв. Л. ХV. 4.
Захидъ, оду, м. 1) Заходь, закатъ. Щобъ я до заходу сонця дитей не бачывъ. Ном. 931. 2) Западъ. Ой куды ты полынешъ, сывый соколоньку, Чы на-в-схидъ, чы на захидъ, чы на Вкраиночку. Чуб. V. 381. Употр. во мн. ч.: повернутися на заходи сонця. Повернуться къ западу. Зміев. у. 3) Хлопоты, приготовленія. Ніяк того діла в один день не скінчиш, — багато заходу. Мир. Пов. II. 119. Тры дни заходу, а день празныку. Ном. дурны́й захидъ. Неудачныя старанія. Ном. 7597. шкода й заходу! Напрасныя старанія. Ном. 7597. за однымъ заходомъ. За однимъ разомъ. За однымъ заходомъ забрать вже й тее. Уман. у. 4) заходомъ бытыся. Усиленно биться. Серце що-годыны заходомъ бъеться: не діждусь його. Г. Барв. 78. 5) у заходы йты. Идти зигзагами. Кинь въ горахъ у заходы йде. Гуцул.
Золиво, -ва, с. Букъ, бученье, щелоченье. Попілу тра на золиво; з гречаної соломи попил добрий до золива. Камен. у.
Люб'язни́й, -а, -е. Любезный, милый, пріятный. Водишся з люб'язними мені людьми. Кв. II. 173. Знаю, чом тобі всі не люб'язні. Котл. Н. П., Ум. люб'язне́нький.
Панахати, -хаю, -єш, гл. Разрывать, разсѣкать. Черном.
Порубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Изрубить. ЗОЮР. І. 167. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. 2) Изранить клыками (о дикихъ свиньяхъ). Неповалений на місті кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубав пластуна, як не вспів схибитись. О. 1862. II. 63.
Потрухлявіти, -вію, -єш, гл. = потрухнути.
Пустотливий, -а, -е. = пустовливий.
Нас спонсорують: