Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

митіль
митний
митник
митниця
мито
митра
митрополит
митусь
митутя
мить
митьма
мих
михайлик
мицька
мицьковий
мицьковина
мицьо
мичка
миччу
миш
миша
мишак
мишар
мишастенький
мишастий
мишатий
мишатина
мишачий
мишачок
мишва
мишеня
мишина
мишій
мишка
мишкати
мишкувати
мишовій 2
мишодав
мишоїд
мишокрілик
мишолівка
мишоловка
мівний
мід
мідень
мідик
мідиця
мідний
мідниця
мідняк
мідунка
мідушиця
мідь
мідяк
мідяний
мідяниця
мідянка
мідянчик
мідяр
мідярня
мідярство
між
міждо
міз
міздро
міздря
мізерія
мізкатися
мізковня
мізкування
мізкувати
мізок
мізчити
мізька
мізюк
мій
мійсце
мійський
мілина
міліти
мілкий
мілко
мілковеддя
міло
мілоч
міль
мільга
міна
мінджувати
мінити
мінитися
мінливий
міньба
міньма
міняйло
міняк
міняти
мінятися
мір
міра
мірити
мірка
міркований
міркування
міркувати
міркуватися
мірний
мірник
мірницький
мірність
мірно
мірочка
мірошник
мірошниківна
мірошникувати
мірошницький
мірошниченко
мірошничка
міртук
мірчий
Видибуляти, -ляю, -єш, гл. = видибати. На огород хиба було видибуля, а то все в хаті. Сим. 236.
Загорта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. загорну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Заворачиваться, заворотиться. 2) Загребаться, загресться.
Замі́рок, -рка, м. Заморышъ. Та дитина — замірок. Н. Вол. у.
Комірне прил., ср. р. Наемная плата за квартиру. приняти кого́ в комірне. Пустить, принять на квартиру кого. Чуб. І. 4. в комірнім сидіти. Нанимать квартиру. Желех. Нажилась в комірнім. Св. Л. 245. піти в комірне. Сдѣлаться квартирантомъ. Желех.
Крючок, -чка, м. Ум. отъ крюк. 1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ. 2) = крюк 2. 3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142. 4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги. Сумск. у. 5) Мѣра водки самая малая. Чуб. VI. 333.
Ли́пчик, -ка, м. Раст. Asperugo procumens. Вх. Пч. І. 9. Cм. липчиця.
Пайстровий, -а, -е. = вибійчаний. Штани пайстрові. О. 1861. X. 30.
Пановитий, -а, -е. Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. О. 1861. VIII. 16. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий.
Поспольний, -а, -е. Безпостный, когда нѣтъ поста. Угор.
Тяганина, -ни, ж. 1) Тасканіе. 2) Возня, хлопоты. Рк. Левиц. 3) Волокита (судебная). Борз. у. На тяганину пішло. Конст. у. Ум. тяганинка.
Нас спонсорують: