Байорисько, -ка, с. ув. отъ байоро.
Вистарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться.
Забри́зкуватися, -куюся, -єшся, сов. в. забри́зкатися, -каюся, -єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться. Забризкався, захлюстався.
Идольський, -а, -е. Идольскій, языческій. В римській идольській землі.
Кувати, кую́, -є́ш, гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. 5) Наковывать (мельничный жерновъ). 6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. 7) — речі недобрії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. 8) — лихо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують.
Мату́ся, -сі, ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. Ум. матусенька.
Насторочувати, -чую, -єш, сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак.
2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха.
Пригулень, -льня, м. = відгулень.
Сакалаш, -ша, м. Игра съ огнемъ въ ночь Воскресенія Христова.
Ціба́, и цібе́, меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. А ціба! окропу на пса! ціба! Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе!