Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

молотник
молотня
молотобієць
молоток
молоття
молоч городовий
молоча
молочай
молочак
молочаник
молочина
молочій
молочіння
молочка
молочко
молочливий
молочник
молошний
молошник
молошниця
молошничок
молошняк
мольниця
мольфарь
момот
момотати
момотливий
момрати
момсатися
момсик
монада
монарх
монархиня
монастирь
монах
монахиня
монечка
мономахия
монтеляти
монька
монькати
моня
монятися
моравиця
мораль
моральний
моральність
морально
морва
морг I
морг II
морг III
моргавка
моргай
морганина
моргання
моргати
морговий
моргосліпий
моргулець
моргун
моргуха
морґ
морґовий
морґувати
морґулька
морґуля
морда
мордас
мордатий
мордочка
мордувавець
мордування
мордувати
мордуватися
мордуля
море
морелевий
мореля
моремух
морений
моречко
моримуха
морити
моріг
морква
морквасити
морквиця
моркв'яний
морківка
морковий
морковиння
морковиця
морков'ять
моркотіти
моркотя
моровий
моровиця
мороз
морозити
морозитися
морозний
морозовий
морозок
морозонько
морозуватий
морозюк
морозяний
морозяно
морок
морока
мороква
морокувати
морокуватий
морокуватися
морох
мороха
морочити
морочитися
морочливий
Ара́бія, -бії, ж. Аравія. Желех.
Бескидський, -а, -е. Относящійся къ бескидам. Желех.
Висякати, -каю, -єш, гл. Высморкать. Ніс висякав. Ном. № 6276.
Галайкотіти, -кочу, -тиш, гл. = галайкати. Желех.
Забондарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. Аф. 2) Заработать бочарствомъ. Забондарював копу, та й є гроші на святки. Аф. 3) Затерять, не возвратить при бондарской работѣ. Се такий бондарь, що як оддаси що, то він і забондарює. Аф.
Ксьондз, -за, м. Католическій священникъ. В страшно-судную неділю ксьондз казання говорив. Рудан.
Накипі́ти Cм. накипати.
Наплю́скатися, -каюся, -єшся, гл. Наплескаться вволю.
Оженитися, -ню́ся, -нишся, гл.з ким. Жениться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Я, каже, з тобою оженюсь. Г. Барв. 58. Оженився з тією дівкою. Грин. І. 183.  
Тирло, -ла, с. 1) Мѣсто отдохновенія скота у водопоя въ обѣденное время. Кобел. у., Радом. у. Чуб. VII. 577. О. 1862. V. Кух. 39. Сонечко геть підніметься, і отара сама стане рушать з тирла. О. 1862. V. Кух. 32. 2) Логовище, притонъ звѣря. Оттут саме вовче тирло. Уман. у. 3) Также ти́рво. Мѣсто, гдѣ птица токуетъ, токъ. Шух. І. 23. Вообще мѣсто, гдѣ птицы собираются для отдыха, на ночь. Сим. 20. Журавлі десь курлюкають на тирлах. Сим. 204. 4) = терло 1. Шух. І. 225.
Нас спонсорують: