Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

милоданка
милолиций
милосердий
милосердний
милосердник
милосердя
милостивий
милостинник
милостинька
милостиня
милость
милощі
милування
милування 2
милувати 1
милувати 2
милуватися
милун
милька
миль-миль!
мильний
мильник
мильон
мильце
миля I
миля II
миляр
мимика
мимикувати
мимка
мимо
мимоїздом
мимохід
мимохідень
мимохідний
мимохідь
мимрати
мимрити
мимрій
мимря
минати
минатися
минерал
минеральний
минтус
минувати
минулий
минулість
минута
минути
минутина
минутний
минушка
минущий
миня
мир
мирати
мирдати
мирити
миритися
миріння
миркання
миркати
миркотати
миркоти
мирлуга
мирна
мирний
мирність
миро
мировий
миролюбний
миротворець
миротворний
миротворниця
мирський
мирта
мирування
мирувати
мирчати
миршавий
миршавіти
мирявий
мирянин
мирянський
мирячити
миса
миска
мискоробство
мисленька
мисливець
мисливий
мисливство
мисливський
мислити
мисліте
мислонька
мисль
мисник
мисочка
мисошник
мистець
мистецьки
мистецький
мистецьтво
мистюк
мисча
мисчина
мисчівка
мисюрка
мися I
мися II
мися III
мит
митель
митець
мити
митий
митикувати
митися
Виїхати Cм. виїздити.
Жлуктія́ка, -ки, м. Ув. отъ жлуктій.
Лю́лечки Ум. отъ люлі.
Ляку́чий, -а, -е. = лякливий. Левч. 133.
Мути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Смущаться; волноваться. Отсе не где Катря! — мутиться мати: хто ж мене оплаче? МВ. ІІ. 197.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). Cм. погінка.
Пообідній, -я, -є. Послѣобѣденный. Передобідня година і пообідня. О. 1862. І. 81.
Стернястий, -а, -е. Покрытый жнивьемъ. Стерняста нива. Мир. ХРВ.
Упука, -ки, ж. Вдавленіе. Мнж. 177.
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Нас спонсорують: