Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

музика
музикант
музицтво
музиченько
музичка
музичний
музьки
музюк
мука 1
мука 2
мукати
мул I
мул II
мулистий
мулити 1
мулити 2
мулитися 1
мулитися 2
мулір
мулкий
мулька
мулький
мулько
мульникуватий
мулювати
мулявка
муляний
муляр
мулярник
мулярство
мулярський
мулярчук
муляти
мулятися
мума
мундер
муниця
муничитися
мур
мурава
муравель
муравельний
муравий
муравиний
муравиця
муравище
муравіння
муравка
муравлиний
муравлиння
муравник
муравчаний
мураль
муранділь
мурар
мурашва
мурашинник
мурашка
мурашковина
мурашник
мурашня
мурвань
мурга
мургій
мурда
мурей
мурза
мурзак
мурзалець
мурзати
мурзатий
мурзатися
мурий
мурин
мурина
муринка
муринський
мурівчик
муріг
муркати
муркач
муркіт
муркотати
муркотило
муркотій
муркотіти
муркотня
мурло
мурманька
мурманьчий
мурмило
мурмотати
мурно-камінь
мурований
мурованиця
муроломний
мурування
мурувати
муруга
муругий
мурчак
мурчати
мурчок
мурянка
мурянчаний
мурянчий
мурях
мус
мусак
муселець
мусити
мусіти
мускати
мускота
мускотіти
муст
мусування
мусувати
мусуватися
мусулес
Голодюк, -ка, м. Голодающій. К. Пс. 84.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. ІІІ. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. Зміев. у. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. ІІ. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Забача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. заба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.
З'явитися. Cм. з'являтися.
Очерет, -ту, м. Камышъ. Бодай тая річка очеретом заросла. Чуб. III. 123. Чорт сидить в очереті та полохає жабів. Чуб. І. 106. Ум. очерете́ць.
Проводитися, -джуся, -дишся, сов. в. провестися, -ду́ся, -дешся, гл. Продолжаться, продолжиться, тянуться, длиться, продлиться. Як пішло по судах, та й провелось оте діло і геть довго. Лебед. у.
Споминка, -ки, ж. Воспоминаніе. Ном. № 13091. Споминка про всесвітній потоп. К. Іов. 49. І радісний випадок принесе важку споминку. Мир. Пов. 1, 138.
Спустувати, -ту́ю, -єш, гл. = спустіти. Коли ж воно, дума, ті вовки у хаті заведуться? Хиба як спустує? Мнж. 91.
Хапкість, -кости, ж. Поспѣшность. Не замкнув коморі, а все то хапкість робе. Н. Вол. у.
Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Ном. № 3535. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Котл. Ен. II. 30. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. Г. Барв. 423. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова. К. ХП. 25.
Нас спонсорують: