Братим, -ма, м. = побратим. Да брати ж мої, братими горілки нап'ються.
Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Дігтеви́й, дігтяни́й, -а, -е. Дегтярный.
Допи́тливо нар. Пытливо.
Жа́тися I, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемымъ. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться.
Правобічний, -а, -е. Правобережный; находящійся на правой сторонѣ.
Пурникоза, -зи, ж. = пірникоза.
Стиски, -ків, м.
1) Стѣсненіе, сжатіе въ груди, удушье. Уроки.... стисками стискали. Як кашель або стиски їх вночі хоть трохи турбували.
2) Родъ ножницъ для стрижки овецъ, безъ колецъ для пальцевъ.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.