Білування, -ня, с. 1) Сниманіе кожи съ убитаго животнаго. Cм. білувати. 2) Въ свадебн. пѣсняхъ: покрывало (намітка) для новобрачной. Біле білування, вічне покривання. 3) Досчатый заборъ.
Валувати, -лую, -єш, гл.
1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки?
2) О баранахъ: совокупляться съ овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні.
Вапорт, -та, м. Испареніе. Як взяла я мертву за голову, то як пішов вапорт на мене, то я насилу донесла до домовини.
Вінчик, -ка, м. Ум. отъ вінець.
Заохо́чування, -ня, с. Поощреніе, привлечете къ какому-либо дѣлу.
Конячина, -ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок.
Лайдачка, -ки, ж. Бездѣльница, мерзавка.
Повихнути, -ну, -неш, гл. Свихнуть. Се злий знак, особливо для парубків; таким приповідають, що повихнула твоя дівка ногу, т. е. сошла съ пути нравственности.
Пообсмажувати, -жую, -єш, гл. Обжарить (во множествѣ).
Цвірінчання, -ня, с. = цвірінькання.