Бунт Ii, -ту, м. Бунтъ, возмущеніе, мятежъ. бунт зривати. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати.
Дум, -му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? Не прийде мі на дум.
За́раз нар. Сейчасъ, немедленно. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Чи так, то й так, каже він, та зараз до хвоста. Скажи, що зараз прийду. Зараз Івана зв'язали, вивели його в чисте поле.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Оглашенка, -ки, ж. Церковныя сѣни между церковью и колокольнею.
Очемеріти, -рію, -єш, гл. Одурѣть, прійти въ безсознательное состояніе. Вони на мене шпали і хотіли вгинать; а тут ззаду кричать: «бережись, бо вдарить тебе кілком! — я й очемерів і не знаю як повернувсь, та й ударив її.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Такувати, -ку́ю, -єш, гл. = атакувати. Січ токували.
Тончити, -чу́, -чи́ш, гл. Утончать.
Цмокнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в. отъ цмо́катися. Цмокнись з жінкою моєю, вона твоя буде.
