Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

морочний
морскати
морскатися
морснути
морський I
морський II
мортира
моругий
моруха
морхлий
морхнути
моршень
моршок
морща
морщак
морщина
морщинець
морщинка
морщити
морщитися
морщун
морюха
мосінж
мосір
москаленко
москаленя
москалик
москалитися
москаличок
москалів
москалівна
москаль
москальня
москальство
москальча
москальчик
москальчук
москалюга
москати
москва
москвофіл
москвофільский
москвофільство
москівщина
московець
московка
московський
московщеня
московщина
москота
москотати
мостивий
мостик
мостина
мостинці
мостити
моститися
мостище
мостівка
мостниця
мостове
мостовий
мостовина
мостовничий
мость
мосувати
мосцівий
мосць
мосяж
мосяжний
мосяжник
мосяжництво
мотанина
мотати
мотатися
моташка
мотика
мотилиця
мотиличний
мотилівка
мотиль
мотиляк
мотлиця
мотлох
мотлошити
мотлятися
мотнути
мотовилечко
мотовило
мотовильце
моток
моторженик
моторити
моторний
моторність
моторно
моторошно
моторувати
моторун
моторуха
моторяка
моторячий
мотрошити
мотуз
мотузарь
мотуззя
мотузити
мотузка
мотузник
мотузок
мотузочка
мотузочок
мотузяний
мотушати
мотушатися
мох
мохнавці
мохнатий
мохнатиця
мохнатіти
Болібрюх, -ха, м. пт. Emberiza milliaria, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.
Бур'Янина, -ни, ж. Стебель сорной травы. Рудч. Ск. І. 208. На городі бур'янина. Грин. III. 656. Ум. бур'янинка.
Вітрик, -ка, м. Ум. отъ вітер.
Жидел, -дла, м. Мѣра жидкости въ Галиціи. Подь до карчми, напіймеся! галву вина, жидел пива. Гол. ІІІ. 244.
Калап, -па, м. Черная шляпа съ низкимъ круглымъ верхомъ и широкими полями, загнутыми внизъ. Угор. Гол. Од. 79. Лем мене спізнала моя фраєрочка, що мі закладам за калап пірочка. Гол.
Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. І. 179.
Незначність, -ности, ж. Незначительность. Желех.
Підростяк, -ка, м. = підсвинок. Вх. Лем. 449.
Повивати, -ва́ю, -єш, сов. в. повити, -в'ю, -єш, гл. 1) Обвивать, обвить, повить. Молодиця в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком. Стор. МПр. 54. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. Шевч. 48. 2) Пеленать, спеленать. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала. Шевч. 128. Переносно: рожать, родить. І прийшла година і я тя повила, грудьми годувала, до серця тулила. Гол. III. 454. 3) Завивать, завить. Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? Чуб. III. 117. 4) Вить, свить (вѣнокъ). Старости, пані старости! благословіть молодій вінки повить! Мил. Св. 3.
Сцикуха, -хи, ж. Та, которая часто мочится.
Нас спонсорують: