Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Вутка, -ки, ж. = утка. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Ум. вутінка, вуточка. Летять одинадцять вутінок.
Корабель, -бля́, м. Корабль. Жаль багатому корабля, а вбогому кошеля. До самої хмари з щоглистими кораблями палає Скутара. Ум. кораблик, корабличок. Одвів милу на корабличок.
Носач, -ча, м. Имѣющій большой носъ.
Обтікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обтекти́, -течу́, -че́ш, гл.
1) Обтекать, обтечь. Смотрич обтікає город кругом.
2) Обнимать, обнять.
Передихнути, -ну́, -не́ш, гл. Передохнуть.
Підотавитися, -влюся, -вишся, гл. О травѣ: отрасти, подняться послѣ косьбы. Трава підотавилася.
Приторкувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. = приторкати, -ся. Та обливай водою, та примощуй ногою.
Сиження, -ня, с. = сидження. За сиження нема їження.
Частокіл, -ко́лу, м. Частоколъ. Біжи, коню, під новий двір, ой удар копитом об частокіл. Ум. частокі́льчик.