Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

можновладницький
можновладство
можновладський
мозок
мозолений
мозольований
мозольовий
мозоля
мозоляти
мозуль
мозулька
мозуля
мозчити
моква
моклиця
мокляк
мокнути
мокотиря
мокотя
мокравина
мокравник
мокрець
мокрий
мокрина
мокринець
мокриця
мокрісінький
мокрісінько
мокріти
мокро
мокротеча
мокруха
мокрявий
мокряк
мокти
молдава
молдаван
молдаванський
молдавка
молдавський
молдова
молдован
молебень
молебний
молиститися
молитва
молитвати
молитвений
молитвеник
молитвини
молитвований
молитвочка
молитвувати
молитвуватися
молитвяний
молити
молитися
молитов
молитовка
молитовник
молитяний
моління
молод
молода
молодан
молодень
молоденький
молодецтво
молодець
молодецький
молодеча
молодечий
молоди
молодий
молодик
молодикувати
молодило
молодина
молодити
молодитися
молодиця
молодичий
молодичина
молодичка
молоді
молодіж
молодісінький
молодість
молодіти
молоднеча
молодник
молоднича
молодняга
молодняк
молодо
молодовик
молодожон
молодойка
молодощі
молодуха
молодцювати
молодчати
молодчик
молодшати
молодь
молодюк
молодя
молодявий
молодяк
молодятник
молозиво
молоко
молокосос
молосувати
молот
молотарка
молоти
молотися
молотити
молотіння
Верзякання, -ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67.
Відкочувати 2, -чую, -єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.
Гала меж. 1) = гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. ІІІ. 88. 2) піти гала світа. = світ за очі піти. Cм. світ. Щоб ти пішов круга світа та гала світа. Ном. № 3677. Забіжи галасвіта. Чуб. VII. 575. 3) Припѣвъ. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть. Вх. Лем. 402.
Злучатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. злучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що небудь тільки через те, що кислорід з їм влучається. Дещо, 80.
Карбик, -ка, карбичок, -чка, м. Ум. отъ карб.
Кривовірний, -а, -е. Ложно вѣрующій, не правовѣрный. К. Кр. 112.
Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68.
Пережижка, -ки, ж. Глиняная посуда, обожженная предварительно, послѣ чего она покрывается свинцового поливою, а затѣмъ подвергается вторичному обжиганію. Вас. 180.
Тасінька, тасічка, -ки, ж. Ум. отъ тася.
Нас спонсорують: