Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати.
2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. Чого ти своїми більмами так бликаєш?
Гадзимка, -ки, ж. = адзимка.
Диб! меж. отъ глаг. дибати. Говорится маленькимъ дѣтямъ, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Также и о взрослыхъ. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг, на його.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Знущання, -ня, с. Издѣвательство.
Козакування, -ня, с. Козацкая жизнь. Господь наустив тебе взятись ізнов до козакування.
Меті́ж, -жу, м. Смятеніе, шумъ. Метіж пішов, як почали битись, то я й почув, а то не бачив нічого до тієї пори і не чув.
Підсіння, -ня, с. Крыльцо подъ навѣсомъ. Ідуть вони без вдовине подвір'я, вдовина дочка замітає підсіння. Ум. підсіненько, підсіннячко. Красная Марусенько, не виходь раненько на нове підсіненько.
Пухлики, -ків, м. мн. Особымъ образомъ собранныя сборки на рукавѣ иногда и на воротѣ рубахи. Погано пухлики позбірала, треба дрібніше й рівніше.
Трудовниця, -ці, ж. Труженица. Вона яка трудовниця!