Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

манір

Мані́р, -ру, м. Манеръ, образецъ. У нас юпки не на такий манір шиють. Кіевск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНІР"
Жидови́на, -ни, ж. = жидівка. Ой жид іде, коня веде, а за жидом жидовина. Чуб. ІІІ. 181.
Клинцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Забивать клинъ. Харьк. г. 2) Набивать стѣну для обмазки глиной. Чуб. VII. 380.
Миготли́вий, -а, -е. Блещущій. Желех.
Нахабність, -ности, ж. Нахальство, наглость.
Недомова, -ви, об. Неумѣющій говорить, косноязычный, заика. Не годиться він у сватове затим, що недомова. Старод. у. Куди йому грішному! там така з його недомова. Старод. у.
Панівна, -ни, ж. = панянка. Чи ти панівна, чи королівна? Чуб. III. 290.
Поперемелювати, -люю, -єш, гл. Перемолоть (во множествѣ).
Просміх, -ху, м. Улыбка. Павлогр. у.
Прочесати, -шу́, -шеш, гл. Прочесать.
Прятаня, -ня, с. Приборка, уборка. Шух. І. 215.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.