Буковенний, буковий, -а, -е. Буковый. Ліс буковий. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Скажи зробити буковую труну.
Гепнути, -пну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гепати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Так і гепнув його об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув.
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Нет мене, сивий коню, горами, долами. 2) Полъ земляной. Як мертва на діл повалилась. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Склонив головочку низько до-долочку. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Зави́дливий, -а, -е. Завистливый. Дівчата завидливі.
Му́дрішки, -шок, ж. мн. Выдумки; искусно, мудрено, замысловато сдѣланныя вещи. Прегарна природа гуцульских гір піддержує його (гуцулову) фантазію і робить його способнішим до усьи́ких му́дрішок.
Німувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Быть нѣмымъ.
2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Німує розум, серце замірає. Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого.
Поодн.. Cм. повідн..
Розбуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбутися, -буюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався.
Роздобича, -чі, ж. Добыча, раздобываніе. Поїхали вони на роздобичу. (Змій) полетів кудись на роздобичу.
Шепотати, -чу́, -чеш, гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози.
