Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мармур
мармурник
мармуровий
мармурок
марне
марний
марник
марниця
марність
марніти
марно
марновірство
марнодумець
марномовець
марнота
марнотрав
марнотравець
марнотравити
марнотравиця
марнотравний
марнотравство
марнотрат
марнотрата
марнотратити
марнотратка
марнотратний
марнотратник
марнування
марнувати
марнуватися
мароква
мартин
мартовий
мартовик
мартопляс
мартюк
маруда
марудитися
марудний
марудність
марудно
маруна
маручати
марфа
мархотка
марцизки
марципан
марцівки
марцьовий
марчити
марчіти
марчук
маршал
маршаленко
маршалівна
маршалкувати
маршалок
маршляк
маршувати
марь
марюка
марянка
масалиґа
маслак
маслакуватий
маслачок
маслаччя
маслина
маслити
масличко
масло
масловий м'яч
маслосвятити
маслосвяття
маслувати
масльони
масльонити
маслюк
масляк
масляна
масляний
масляниця
маслянка
масляно
масляночка
масляр
маслярка
масний
масниця
масничка
масно
мастак
мастило
мастити
мастільниця
масткий
масткословий
масткословити
масть
масюненький
масюсінький
мата
матаржин
матербас
матерзанка
материзна
материзнений
материк
материн
материнка
материнський
материя
материял
матеркувати
матерний
матерній
матерно
матерювати
матер'янка
мати I
Баговиння, -ня
Гріхо́вний, -а, -е. Грѣховный, грѣшный. Гріховного пестування старе тіло просить. Шевч. 403.
Животі́ти, -ті́ю, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Кв. І. 95. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. І. 99.
Норовистий, -а, -е. Капризный, прихотливый; упрямый. На вгороді бузина коренистая, чорнявая дівчинонька норовистая. Н. п. Норовистий кінь.
Пігнати гл. = погнати. Полон забрали, далі пігнали. Чуб. III. 274.
Понаскакувати, -куємо, -єте, гл. Наскочить (о многихъ).
П'ятсот, -тисо́т числ. Пятьсотъ.
Судник, -ка, м. 1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Сим. 130. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Полка для образовъ. Кіев. г. Чуб. VII. 384. Ум. судничок.
Циган, -на, м. 1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. Cм. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. КС. 1887. VI. 466. Ум. циганочок, циганчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.
Цундря, -ря, с. соб. Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.).  
Нас спонсорують: