Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

млиця
мліг
млійка
млілий
млін
млість
мліти
млоїти
млосний
млосно
млостити
млость
млява
млявий
млявість
мляво
мнець
мниха
мнишки
многий
многість
много
многобожжя
многомовний
множество
множити
множитися
мнюх
мня
мнявкати
мнякий
мнякина
мнякість
мняко
мнякота
мнякуш
мнякушечка
мнякушка
мнякшати
мнялиця
мняло
мнясиво
мнясний
мнясниці
мнясо
мнясце
мнята
мняти
мнятися
мнятка
мняч
мняшкурити
мо
мов
мова
мовдь
мовити
мовитися
мовка
мовкнути
мовляв
мовляти
мовний
мовність
мовно
мовчазливий
мовчазливо
мовчазний
мовчазність
мовчазно
мовчак
мовчан
мовчанка
мовчання
мовчати
мовчки
мовчливий
мовчок
мовчун
мовчущий
мога
могила
могильний
могильник
моглиці
могорич
могоричити
могоричний
могоричник
могти
могтися
могутний
могучий
могучість
могчи
моґуля
мода
моджера
модло
модлувати
модній
модрень
модрина
модря
може
можебилиця
можебний
можливий
можливість
можливо
можна
можний
можній
можнісенько
можність
можніти
можно
можновладець
можновладний
можновладник
Блевіт, -ту, м. = блават 2. Вх. Пч. І. 9.
Брязкити, -кит, ж. мн. Бренчалки, погремушки. Встрѣчено только въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю. У дудки грали і в брязкити бряжчали. ЗОЮР. І. 178.
Грабе́вно, -на, с. = Грабильно. Вх. Зн. 45.
Зазначи́ти, -ся. Cм. зазначувати, -ся.
Закоси́ти Cм. закошувати.
Зво́зити, -жу, -виш, сов. в. звезти́, -зу́, -зе́ш и звози́ти, -жу́, -виш, гл. Сваживать, свезти въ одно мѣсто. Кілько в небі зірочок, тілько на полі кіпочок. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Волів обробила, пшеницю звозила. Чуб. V. 824.
Здима́ти II, -ма́ю, -єш, гл. = здувати.
Росперти Cм. роспірати.
Упорожні нар. Порожнемъ. З нічим до млина, впорожні додому. Ном. № 7132.
Хрякатися, -кається, гл. безл. Откашливаться. Від люльки хрякається, та й легше у грудях. Лебед. у.
Нас спонсорують: