Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мохнаток
моховий
моховик
моховитий
мохталь
мохунка
моцак
моцарство
моцарь
моцний
моцуватися
моцуля
моцьо
моцювати
моцюватися
моцюголов
мочар
мочаристий
мочаруватий
мочати
мочва
мочена
мочерет
мочи
мочивий
мочилинівка
мочило
мочити
мочитися
мочка
мочливий
мочний
мошенство
мошенський
мошечка
мошка
мошка 2
мошнач
мошнухи
мошок
мошонка
мощирь
мощі
мразниця
мрака
мрево
мрець
мриґати
мрійний
мрійник
мрійниця
мріти
мрітися
мрітно
мрія
мріяти
мружити
мрук
мрука
мрукати
мряка
мряч
мрячити
мрячка
мрячний
мрячно
мстивий
мстивість
мстиво
мстити
мститися
му I
му II
мугикати
мугирь
мугирька
мугиряка
мудерний
мудзуля
мудики
мудник
мудо
мудрагель
мудраґель
мудрак
мудрація
мудренець
мудрець
мудрий
мудрик
мудрина
мудрість
мудріти
мудрішки
мудро
мудрований
мудрота
мудрощі
мудрування
мудрувати
мудруватися
мудряха
мудь
муж
мужва
мужик
мужиків
мужикувати
мужицтво
мужицький
мужичий
мужичити
мужичище
мужичка
мужний
мужній
мужність
мужно
мужчир
муза
Безнадійність, -ности, ж. Безнадежность.
Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89.
Липко́ватий, -а, -е. Липкій, клейкій, вязкій. липко́вата земля. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Набли́зити, -ся. Cм. Наближа́ти, наближа́тися.
Продержати, -жу, -жиш, гл. Продержать.
Схопити, -ся. Cм. схоплювати, -ся.
Тамбурок, -рка, м. Родъ ручныхъ пялецъ. Шейк.
Таралишник, -ка, м. Раст. Gentiana cruciata L. Анн. 154.
Хапу́-хапу́! меж. для выраженія частого хватанія. Шейк.
Чернява, -ви, ж. Чернь, толпа народа. Вх. Лем. 482.
Нас спонсорують: