Аби́-б, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.

Виморожувати, -жую, -єш, сов. в. виморозити, -жу, -зиш, гл. Вымораживать, выморозить.

Віддирати, -раю, -єш, сов. в. віддерти и відідрати, -деру, -реш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.

Ворик, -ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ. Шух. І. 211.

Заблага́ти, -га́ю, -єш, гл. Умолить.

Ли́стка, -ки, ж. = листа. Вх. Лем. 432.

Ляхва́, -ви, ж. соб. Поляки. З нас висисає кров жидова і ляхва. Левиц. Пов. 161. Підклонилися латиненій ляхві. К. Дз. 114.

Нижній, -я, -є. Нижній. Не випрохав нижнього, не випросиш вищого. Ном. № 981.

Протовпом нар. Проталкиваясь.

Утягати, -гаю, -єш, сов. в. утягти, -гну, -неш, гл. 1) Втягивать, втянуть. 2) Притягивать, притянуть (связывая). Наклали їх, як снопів на віз і втягли рублем. Грин. II. 232. Поможи мені втягти гарбу, бо сам не втягну ніяк. Новомоск. у.