Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упіл

Упіл нар. Пополамъ. Переломити руку, або ногу впіл. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПІЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПІЛ"
Болючий, -а, -е. Болящій. Яку велику і болючу ношу у серці рану. К. Псал. 210.
Горта́нка, -ки, ж. = Горлянка 1? ЕЗ. V. 47, 57.
Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
Жури́ця, -ці, ж. = жура, журба. Вх. Зн. 17.
Забо́йний, -а, -е. = забо́їстий. Забойна зіма. Лебед. у.
Карасьча, -чати, с. = карася́.
Овощ, -щу, м. Плодъ. Принесіть же овощ, достойний покаяння. Єв. Мр. III. 8.
Печільниця, -ці, ж. Женщина, пекущая хлѣбъ. Не вмію я пасок пекти. Бач, яка я печільниця, що треба показувать. Славяносерб. у.
Примушувати Cм. примушати.
Шарувальниця, -ці, ж. Женщина, которая мотыжитъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПІЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.