Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упіл

Упіл нар. Пополамъ. Переломити руку, або ногу впіл. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПІЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПІЛ"
Гарука, -ки, об. Сварливый человѣкъ. Вх. Зн. 9.
Дивоси́л, -лу, м. = Дев'ясил.
Дожи́тися Cм. Доживатися.
Митрополи́т, -та, м. Митрополитъ. Може буде їхать котрий архиєрей або митрополит? Левиц. І.
Навдо́коло, навдо́кола, нар. Вокругъ. Земля ходить навдокола сонця. Ком. Розм. І. 14.
Приплинути, -ну, -неш, гл. = приплисти.
Різьбований, -а, -е. Рѣзной. Стовпи різьбовані церковні. К. Псал. 320.
Свіргун, -на, м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6.
Споритися 2, -рюся, -ришся, гл. 1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669. 2) Воли споряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167.
Челестник, -ка, м. = челюстники. Радом. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПІЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.