Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Відволож, -жі, ж. = відлига.
Докопа́ти, -ся. Cм. докопувати, -ся.
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу.
Згу́ба, -би, ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. На згубу людей не можно в завод гнати. Де він робе мені на сухоту та на згубу.
Наві́двечір нар. Передъ вечеромъ.
Нахолоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. нахолоди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Охлаждаться, охладиться.
Поосідлувати, -лую, -єш, гл. Осѣдлать (во множествѣ).
Стрелити Cм. стріляти.
Угнавіти, -вію, -єш, гл. = угнати.
