Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Запря́жка Ii, -ки, ж. Въ выраж. у запря́жці бу́ти. Быть запряженнымъ.
Канупір, -ру, м. 1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. 2) канупирь пільний. Раст. Salvia pratensis. Ум. кануперець.
Колький, -а́, -е́ Колючій. Сіли твої діти на високім древі. На якому древі? На колькому терні.
Невигода, -ди, ж. Неудобство. Не так шкода, як невигода.
Погадка, -ки, ж. = погаданка. Ум. погадочка. Як я собі погадаю свої погадочки.
Подомазувати, -зую, -єш, гл. Домазать, окончить мазать (многое).
Покидько, -ка, м. Заброшенное существо мужескаго рода. Ні батька, ні матері, — покидько.
Приткнути, -ся. Cм. ii. притикати, -ся.
Шпиг, -га, м.
1) Шпіонъ. Шпиг сю пісню пильно слухав.
2) Костный мозгъ.
