Зліплювати, -люю, -єш, сов. в. зліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка.
2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ. Зліпила (розбите) яйце.
3) Связывать, связать (слова въ рѣчи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець.
Кошлатий, -а, -е. Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата.
Кущитися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Куститься (о хлѣбѣ).
Налуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. 2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель.
Переговорити Cм. переговорити.
Підлітати, -та́ю, -єш, сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда. 2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна. 3) Пролетать, пролетѣть немного. Стали ловить ятлика; от-от піймають, а він і підлетить трошки. Як тобі, да тетірко, по пожару да не кілко? Де пожар погорить, — крильцями підлечу; де травиця полягла, — ніжками підбіжу. 4) Съ отрицаніемъ с. в.: быть не въ состояніи летѣть. Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів.
Покуняти, -ня́ю, -єш, гл. Подремать.
Рійба, -би, ж. Роеніе, время роенія пчелъ. Вже сонечко дошкуляє — отто рійба піде.
Узлісок, -ску, м. узлісся, -ся, с. Опушка лѣса. Ідуть та йдуть, аж так на узліссі собаки ганяють лисицю.
Утлий, -а, -е. 1) = вутлий. Утлий на мороз.
2) утлий. Плохой.
