Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Вигодовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вигодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі.
Виполоскати Cм. виполіскувати.
Инбирець, -рцю, м. Ум. отъ инби́рь.
Клебанка, -ки, ж. = клебаня.
Обіймання, -ня, с. Обниманіе.
Понамацувати, -цую, -єш, гл. Нащупать (во множествѣ). Він хоч і сліпий, а не дуже з чим сховаєшся. Як почне манати, то скрізь усе понамацує, де що лежить.
Поприсилювати, -люю, -єш, гл. Привязать (во множествѣ).
Пустоширокий, -а, -е. Широкій и пустой, безлюдный. Пустоширокі степи.
Тримонний, -а, -е. Употреблено въ брани. Оттам до тримонного! (біса)?
