Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мимрій

Мимрі́й, -рія́, м. Бормотунъ, невнятно говорящій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 425.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИМРІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИМРІЙ"
Багніти, -нію, -єш, гл. Дѣлаться болотистымъ, тинистымъ, топкимъ.
Вимовно нар. 1) Выразительно. 2) Условно.
Виробити, -ся. Cм. виробляти, -ся.
Жидолю́бець, -бця, м. Другъ евреевъ, юдофилъ. Желех.
Йти, йтися. Cм. іти, ітися
Купалий, -а, -е. Красивый? На нашеї на вулиці все купалиї молодці. Ой нема, нема найкупавшого над Івана над нашого, бо його дівка скупавіла, дівка Храсина полюбила. Чуб. III. 201.
Обідонько, -ка, м. Ум. отъ обід.
Попідтикати, -ка́ю, -єш, гл. Подоткнуть (во множествѣ). Попідтинали під яку тільки було можна стріху сухого бадилля. О. 1862. ІІ. 55. Попідтикали плахти. К. (ЗОЮР. II. 265).
Самозанедбання, -ня, с. Самоотреченіе. К. (Желех.).
Спочуття, -тя, с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИМРІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.