Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

малий

Мали́й, -а́, -е́ 1) Малый, маленькій, небольшой. З малої искри великий огонь буває. Ном. Мала дитина. Мала вербочка. Малі чоботи на мене. На їх сем'ю се мала хата. Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має. Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного! Мет. 73. час малий. Короткое время. Літа ж мої, літа, та ви молодії, де ж я вас поділа за часи малії. Г. Барв. 411. 2) У гуцуловъ употребляется для названія различныхъ животныхъ: малим называютъ волка, малою — овцу; призиваютъ теленка: мале! мале! Шух. І. 22, 211. Kolb. І. 65. Сравн. ст. менший. по-малу. Cм. помалу. Ум. мале́нечкий, маленький, малесенький, мале́сечкий, мане́нький, мане́сенький, манюній, манюсенький, манюсюсенький, манюсюнечкий. Ой ти, галочко чорная, маленькая! Скажи, галочко, де моя миленькая? Мет. 48. Ще нема двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга малесенька. Левиц. І. Там хатина малесенька, там дівчина гарнесенька. Федьк. І. 7. Голівка в його була така малесечка, як зернятко. МВ. ІІ. 163. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки малесечкі. МВ. (О. 1862. І. 72). Жінка маненька, коротесенька. МВ. ІІ. 132. Горобчичок манісенький, на ніженьку кривісенький. Н. п. Ти ж моя манюсюнечка! Г. Барв. 100.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 400.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАЛИЙ"
Глибина, -ні и глибиня́, -ні.  ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Канев. у. Морська глибина. Ном. № 395.
Гремота́ти, -чу́, -чеш и гремоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Гущавник, -ка, м. = Гущак. Вх. Зн. 13.
Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Осетник, -ка́, м. Раст. luncus effusus. Шух. І. 21.
Пісний, -а́, -е́ 1) Постный. Пісний борщ. Пісний день. У нас взавтра празник пісний. Грин. III. 562. 2) О молокѣ: жидкое. 3) О землѣ: мало плодородная.
Порозривати, -ва́ю, -єш, гл. Разорвать (во множествѣ). Нове вино порозриває бурдюки. Єв. Мр. II. 22 Порозривають подушки, порозсипають пір'я по хаті. Драг. 199.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Г. Барв. 231. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Харьк. г. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Лебед. у. Я собі один одним, як пучка. Г. Барв. 191. Давай знімати каблучку з пучки. Г. Барв. 206. На одній руці пучки, та неоднакові. Ком. Пр. № 829. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Харьк. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати. МВ. (О. 1862. III. 37).
Чемесити, -шу, -сиш, гл. Давить, выдавливать, топтать. Угор.
Щезун, -на, м. Родъ злого духа. На дверях усіх будинків вирізують, випалюють або намазують дехтем хрест, щоби щезуни не входили до середини, не наносили хороби людям та маржині. Шух. І. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.