Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

маковиця

Ма́ковиця, -ці, ж. Вершина купола церкви, вершина горы. Гол.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 400.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКОВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКОВИЦЯ"
Бігуха, -хи, ж. = бігавка.
Головоїд, -да, м. = людоїд? Гол. ІІІ. 40.
Ґеґа́цки, -цьок, ж. мн. = Ґарґачки. Вх. Лем. 407. Вх. Уг. 235. Ум. Ґеґа́дзьки. Вх. Лем. 407.
Лейта́рь, -ря́, м. Рейтаръ. Скоро лейтарі до його прибували, листи подавали. АД. II. 123.
Люшня́, -ні́, ж. = лушня. А оглянься, — люшню згубиш. Полт. Ум. люшенька.
Нурець, -рця́ м.? Животи. Шух. 22.
Одноманітний, -а, -е. Однообразный. Кременч. у.
Ославлювати, -люю, -єш, гл. = ославляти.
Понамерзати, -заємо, -єте, гл. Намерзнуть (во множествѣ). Преимущ безлично: Понамерзало на бороді льоду; понамерзало на вікнах.
Скоробреха, -хи, об. Враль, лгунъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАКОВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.