Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Збавив я тобі віку. вік. Вѣчно. Не вік дівувати. вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. Співатиму во віки вічні про милості Господні. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. Тепер же я сиротою на віки застала. Чужий, на всі віки чужий. до віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. до віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. 2) Лѣта. Віком молода. І мати служила молодого віку. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. Ум. вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий.
До-xу́да нар. їсти до худа. Ѣсть такъ, что ѣда не идетъ впрокъ. Ми їмо з корита досита, ви ж їсте з блюда до-худа.
Зрівнятися, -ня́юся, -єшся, гл.
1) Сравниться, сравняться. Турчин у воду покотивсь, вода зрівнялась. 87.
2) Поровняться. Скоро зрівнявсь із ними, зараз поздоровкавсь із тим братом Якимом.
Мокли́ця, -ці, ж. Раздавленное вшиное яичко.
Начубити, -блю, -биш, гл. Надрать за волосы.
Обрубляння, -ня, с. Кожаныя или сафьянныя украшеніи въ видѣ бордюровъ или кантовъ по краямъ сѣделки.
Печатати, -таю, -єш, гл.
1) Прикладывать печать.
2) — труну. Закрывать, закрыть для погребенія гробъ. Cм. запечатувати 2.
Подичавіти, -віємо, -єте, гл. Одичать (о многихъ).
Сідець, -дця, м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и вязкій столбикъ, на кот. садить доящій корову или овцу, и пр.
Татців, -цева, -ве = таточків.
